Макроекономічні передумови активізації інвестиційної діяльності

на головну
Макроекономічні передумови активізації інвестиційної діяльності
В. Литвицький керівник групи радників НБУ
Макроекономічні передумови пов'язані із широким спектром рішень, які варто прийняти, щоб побороти загрозу рецесії, закріпити тенденцію уповільнення інфляції і забезпечити розвиток економіки в стабільному режимі, зберігаючи нормальний фінансовий стан. Необхідно також адекватно відреагувати на тривожні сигнали про стан зайнятості, оскільки понад 3 млн. осіб нашого працездатного населення працюють за межами України. Отже, сьогодні корисно оцінити й осмислити деякі важливі макроекономічні складові ситуації в країні. Однак у межах статті можна дати лише узагальнену характеристику ситуації з елементами короткострокового прогнозу і пропозицією необхідних мір. Насамперед, слід зазначити, що баланс економічних ризиків до середини лютого поточного року зміщено убік рецесії зростання (уповільнення економічного росту). Тут доречно нагадати, що з негативною динамікою ВВП у 2002 році працювали будівництво й освіта. У 2003 році це відбувалося в сільському господарстві; у 2004 – в енергетиці; у 2005 – у будівництві, торгівлі й металургії. На початку 2006 року негативна динаміка була характерна для будівництва, торгівлі і промисловості. У цілому ж визначити стан нашої економіки адекватними термінами на сьогодні досить проблематично. Якщо користуватися професійною макроекономічною термінологією, то найбільш придатним для сформованої ситуації є таке поняття, як "передстагнаційний стан". Оскільки 0,9 % зростання ВВП ще збереглося, то поки не можна говорити, що має місце стагнація, хоча у трьох названих галузях на початку 2006 року, спостерігається негативна динаміка. Не можна також охарактеризувати ситуацію "депресією", оскільки "стиск" виробництва відзначено лише з квітня 2005 року у промисловості і з вересня 2005 року – до початку 2006 року у будівництві. Проте, рецесія зростання, як його уповільнення очевидна. Цілком зрозуміло, що для будь-якого інвестора привабливість такої ситуації не висока. Йому необхідні зовсім інші передумови економічної активності. Якщо говорити про прогноз економічної ситуації, то сьогодні можливий лише його екстраполятивний варіант. На це є низка причин. Поки що немає надійної інформації про те, як буде оцінено закуплений газ і що відбудеться з тарифною політикою в такому разі. Невідомо, чи переглядатиметься бюджет і коли. Немає також інформації про зовнішній попит на вітчизняну продукцію (конкретно – продовжиться його спад чи ні). Для інвесторів відкривається досить широкий діапазон варіантів розвитку подій. Економіка або увійде в стагнацію з ознаками депресії, або піде шляхом прискорення економічного зростання. Варто нагадати, що макроекономічна "анемія" у нас була в 2002 році. Проте, "вибуховий" зовнішній попит на вітчизняну продукцію в 2003 – 2004 рр. сприяв зростанню економіки з двома "піками", відповідно, на 9,6% і 12%. Навіть якщо врахувати деякі неточності офіційної статистики, тенденція зростання в період 2003–2004 рр. була очевидною. Тепер – щодо інфляційних загроз. У балансі ризиків спостерігається уповільнення економічного зростання, а не прискорення інфляції. Дефляція почалася в 2005 році. Економісти погоджують це явище з уповільненням зростання економіки. Дефляція незначна – всього 2% за споживчою інфляцією. За дефлятором – навпаки – значно більше, ніж у 2004 році. А якщо взяти оптові ціни, то в 2004 році – 24% і в 2005 році – 9,5 %. Інакше кажучи, "інерційна" інфляція цього року буде нижчою, ніж у минулому році. Відомо, що на уповільнення інфляції впливає безліч факторів. Основний вплив роблять тарифи, а також "газові" ціни. Крім того, потрібно вказати фактори, що "допомагають" боротися з інфляцією, зокрема – низька економічна активність. А якщо розвиток економіки незначний, то істотне зростання цін малоймовірне. До того ж імпорт частково покриває зростання цін. Інакше кажучи, при невисокій кон’юнктурі зростання цін може і сповільнитися. Наступний фактор пов'язаний зі сферою послуг. У 2005 році тарифи зросли у порівнянні з 2004 роком практично вдвічі. А послуги роблять природні монополії, якими треба управляти. Ще один фактор – уповільнення темпів інвестицій, що почалося в 2004 році. Темпи інвестування в основний капітал знизились вдвічі. А до кінця 2004 року (третій квартал), вони практично були відсутні. Не останню роль тут зіграли реприватизаційна ініціатива (минулого уряду) і газова проблема виникла цього року. Цілком природно, що інвестори очікуватимуть коректного вирішення цих двох проблем. Як це вплине на поведінку сфери управління тарифами природних монополій – сьогодні дуже складно визначити. Більше того, при зростанні зарплат і пенсій, у цій ситуації може виникнути проблема товарної пропозиції. При цьому треба мати на увазі, що на поведінку природних монополій сьогодні ефективно вплинути поки що не в змозі ні Антимонопольний комітет, ні Міністерство економіки. Що стосується нашого впливу на монетарну пропозицію, то варто зазначити, що 94% коштів, що спрямовуються в економіку, іде на купівлю валюти. Ми могли б її не закуповувати в таких обсягах, але тоді зростуть обмінні курси і це відчують на собі як імпортери, так і експортери. Тепер про деякі інші ризики, реакція на які визначатиме макроекономічні передумови активізації (чи гальмування) інвестиційного процесу. Сьогодні з великою імовірністю можна вказати на те, чого варто уникати (з погляду формування макроекономічних передумов), щоб не розхитати цінову, курсову й у цілому фінансову стабільність. У цьому контексті можна назвати два вже розглянуті істотні види ризику – рецесійний та інфляційний. Справа в тому, що інвестор піддається усім видам ризиків і йому необхідна визначеність. Насамперед, він прагне уникнути політичного ризику. Тому йому необхідно чітко уявляти в якій країні вкладати кошти, що таке (зокрема) парламентсько-президентська республіка, яке відношення сформовано в країні до вітчизняного й іноземного інвестора, наскільки уряд є заручником політичного суперництва, а законодавство – стабільним і послідовним. Інвестора, безперечно, цікавить конституційний механізм захисту його інтересів. Стосовно сьогоднішньої України, закономірні питання про реальні терміни завершення реорганізації у вищих колах влади у зв'язку з результатами парламентських виборів, а також про імовірність того, що 2006 рік не пройде під знаком чергової реприватизації чи націоналізації. Інвестор хоче знати чи закінчилася реприватизація, що почалася в 2005 році; чи можливий перегляд державного бюджету новим парламентом і в які терміни; який буде дефіцит бюджету, як це відобразиться на податковій політиці держави і джерелах покриття дефіциту (зовнішні, внутрішні). У сфері економічних ризиків найгостріші проблеми інвесторів пов'язані з газопостачанням і торгівельно-економічним партнерством. Інвестору необхідна визначеність у вирішенні практичних завдань. Наприклад, імовірність купівлі Макіївського металургійного комбінату з погляду того, у кого і за якою ціною купувати газ, як будувати економічні відносини з партнерами країн – найближчих сусідів, яка буде при цьому собівартість продукції і її конкурентоздатність. Також важливе питання – на які ринки і на які ціни орієнтуватися, якщо динаміка економічного зростання в Росії 6,4 %, а в Європі – 1,6%. У межах регламенту можна без коментарів зазначити ще кілька істотних ризиків і загроз в обговорюваному контексті, яких бажано уникнути. Інвестора обов'язково цікавитиме реакція і практичні міри уряду і парламенту, що пов'язані із загрозою поширення пташиного грипу. Перебуває в невизначеності подальша доля спаду зовнішнього попиту на продукцію України, що почався у травні минулого року. Поки що немає даних про те, що цей спад зупинився і не буде збільшуватися. Ще два ризики і пов'язані з ними загрози – це спад зростання заощаджень і можливі зниження врожаю (мало імовірно, що після двох успішних років поспіль третій рік буде для врожаю також сприятливим). Безумовно, далі випливають макроекономічні фактори, пов'язані з можливостями політичної дестабілізації. Проте, досить складна і погано прогнозована ситуація, що склалася на початку 2006 року, аж ніяк не означає неможливості корисних практичних дій в інтересах активізації інвестиційної діяльності.